1984 рік На фото зліва до права: Попереду: Хмельовський Ігор, Домщиков Сергій, Савінков Микола, Шемердяк Тарас, Козак Ігор, Вовк Йосип, Бохонок Орест, Сілецький Олександр, Дохняк Роман, Кінцак Микола, Петрик Василь. Позаду: Микола Богданов, Володимир Єрохін Стефан Рашко, Олександр Дамін, Валентин Трояновський, Віктор Кащей, Йожеф Сабо, Вячеслав Семьонов, Медвідь, Євгеній Рудаков. Головний арбітр Чекас В., судді Лесик С., Біян І. Дмитро Чорний.
28 липня 1984 року, в Старому Самборі на кожному кроці можна було почути розмови про подію неймовірного для провінції масштабу: об 18:30 на міському стадіоні відбудеться товариська зустріч між старосамбірським “Прикарпаттям” і столичною командою “Динамо“ зразка 1975 року, котра була присвячена 40-річчю визволення району від німецько-фашистських загарбників.
Прославлений футбольний колектив, багаторазовий чемпіон Радянського Союзу, володар «Кубка – Кубків» та суперкубка УЕФА 1975 року прибув у наше місто на запрошення партійних та радянських органів районного центру та спортивної громадськості нашого міста. У його складі такі знамениті спортсмени: як чотириразовий чемпіон СРСР, учасник двох чемпіонатів світу і бронзовий призер Олімпійських ігор Йожеф Сабо, неодоразові чемпіони країни Євгеній Рудаков, Стефан Рашко, Олександр Дамін, Валентин Трояновський, Микола Богданов, Володимир Єрохін, Віталій Хмельницький, Анатолій Шепель, Віктор Мирошин, Віктор Кащей, Вячеслав Семенов, Валерій Самохін, Віктор Назаров, Сергій Кузнецов і учасник чемпіонату світу 1958 року, заслужений майстер спорту Юрій Войнов. Зустріч команд “Динамо” Киіїв та “Прикарпаття” Старий Самбір.
Кореспондент “Радянського Прикарпаття” на сторінках районної газети так описував цю футбольну баталію: “… І ось роздається свисток судді. Наші гравці не знітились перед іменитими гостями і сміливо пішли в атаку. Кияни відповідають небезпечними контратаками. Особливо відзначається своїми стрімкими проходами Йожеф Сабо, віртуозну гру показують Віталій Хмельницький, Віктор Мирошин та інші. Іде 15 хвилина гри. Правим флангом атакують футболісти «Прикарпаття». Одержавши відмінний пас, Василь Петрик виходить на ударну позицію і прицільно б’є по воротах. Незворушний страж воріт “Динамо” Євгеній Рудаков був безсилий щось удіяти. Забитий гол надав упевненості нашим гравцям – і вони знову і знову наполегливо штурмують ворота киян, їх старання були нагороджені. Створивши гольову ситуацію, старосамбірчани змусили на якусь мить розгубитися гостей і цим чітко скористався Олександр Сілецький, направивши м’яч мимо Рудакова – у ворота. Пропущені голи спонукали футболістів «Динамо» заграти більш активно. Однак до кінця тайму їм так і не вдалося зменшити розрив. Другий тайм був насичений ще більшою кількістю цікавих, гострих моментів спортивної боротьби. Динамівці прагнуть будь-що відірватися: при подачі кутового їхній нападаючий Віктор Мирошин головою спрямовує м’яч у ворота Володимира Пусака, який замінив на воротах у другому таймі Осипа Вовка. Гострота боротьби наростає. Ось одержує м’яч Й’ожеф Сабо, віртуозно обігруючи декількох наших гравців стрімко наближається до воріт. Удар — гол! Слід сказати, що і футболісти „Прикарпаття”, як в першому, так і в другому таймі мали ще більше реальних можливостей збільшити рахунок та чітко грав Євген Рудаков. Цікавим виявився спортивний поєдинок, який дивилися близько шести тисячі глядачів, що так і закінчився з рахунком 2:2. Варто відзначити хорошу організацію проведення зустрічі. Чудово було підготовлене футбольне поле, забезпечено належний порядок під час матчу, працювали підприємства громадського харчування. Перед початком матчу дівчата піднесли футболістам «Динамо» квіти. А в кінці зустрічі кращим гравцям обох команд були вручені призи райкому комсомолу. Призерами стали Йожеф Сабо і гравець “Прикардаття” Микола Кінцак. Матч з київським «Динамо», як і інші товариські матчі, що стали проводитися у нас останнім часом з відомими клубами, наводять одночасно на думку, що прийшла пора по думати і про реконструкцію міського стадіону. Після закінчення матчу кореспондент районної газети Дмитро Чорний взяв інтерв’ю у провідного гравця команди ветеранів київського «Динамо» Йожефа Сабо: – Йожефе Йожефовичу, яке враження справила на Вас гра старосамбірського «Прикарпаття»? – Чудове. Команда енергійна, більшість гравців володіє непоганою майстерністю, і головне, що грають хлопці розумно. Маю на увазі, що вміють раціонально використати пас, уміло розпорядитися м’ячем, не бігати вхолосту. А цими якостями володіють далеко не всі команди. Тому не перебільшую, коли скажу, що ваша команда має хороші перспективи. — Яка мета київського «Динамо» зразка 1975 року в проведенні товариських зустрічей? — Наша команда ветеранів київського «Динамо» уже провела в цьому році 40 зустрічей із футбольними колективами фізкультури республіки. Головна мета — популяризація футболу, допомога сільським футболістам в оволодінні майстерністю гри. З цією метою був проведений і матч зі старосамбірським «Прикарпаттям». Крім цього ви готуєтеся до великого свята — 40-річчя визволення міста і району від німецько-фашистських загарбників. Тож наш виступ ми також присвячували цій знаменитій даті. На закінчення хочу передати від усієї нашої команди найкращі побажання старосамбірчанам і подякувати за сердечний прийом.”
Ігор Хмельовський, директор Старосамбірської школи №2, у вісімдесятих гравець «Прикарпаття» так описує футбольний матч 28 липня 1984 року: «Старосамбірське «Прикарпаття» футбольна команда, сформована в 1982 році, зібрала кращих футболістів міста. Відразу завоювала авторитет в уболівальників Старого Самбора та району. На матчі команди приходило понад 1000 шанувальників. Гучні перемоги над командами з Дрогобича, Стрия, Миколаєва, Роздола, Комарного, Червоногруда та інших вивели міську команду в число лідерів обласної першості з футболу. Виїзні матчі почали відвідувати вболівальники на чолі з «фанами» 7-го сектору під керівництвом Мар’яна Кучвари. Матчі на виїзді інколи збирали двохсотневу підтримку, що неабияк помагало команді. Керівництво футбольною командою взяв на себе директор заводу «Екватор» Адам Дублянко. Тренером «Прикарпаття» став відомий футболіст, великий ентузіаст футболу, голова Старосамбірського районного суду Юрій Скиба. Почались регулярні тренування, було запрошено двох гравців з Надвірної – Сергія Домщикова та Василя Петрика. Літом 1984 року в керівництва команди виникла ідея запросити на товариську гру ветеранів київського «Динамо». Місто жило в очікуванні неабиякої футбольної події. Адже зіграти проти легенд українського футболу, напевно, мріяв кожен з нас. Як безпосередньо проходив матч, описувати не буду. Матеріал про подію змальовано в пресі того часу. Головне, що після зустрічі гравці столичного «Динамо» високо оцінили гру нашої команди, а Йожеф Сабо охарактеризував гравців на рівні ІІ ліги, віднісши Старосамбірське «Прикарпаття» до заслуженої середини в таблиці турніру команд майстрів. Надзвичайно високу оцінку старосамбірчанам дав Віталій Хмельницький, який єдиний з усіх розмовляв українською мовою. Загалом усі вболівальники Старого Самбора були дуже задоволені результатом гри і понад тиждень мали тему для спілкування. Після матчу керівництво району, негайно взяло курс на реконструкцію стадіону. Величезна заслуга в цьому була Богдана Диміцького, який організував усі потужні підприємства міста з єдиною метою – будівництво стадіону в Старому Самборі. Практично за рік проект був утілений у життя. Але це наступна тема для спілкування…»
Дізнайтеся більше на: http://starosambir.net.ua/1697/
Originally posted 2015-11-30 14:36:37.