Концтабір НКВС №22

Поділитися у соціальних мережах
Click to rate this post!
[Total: 2 Average: 3.5]

Концтабір НКВД № 22 знаходився в місті Старий Самбір (Львівська область, Україна) в 1944-1945 роках.

Концтабір був розміщений в приміщеннях колишніх казарм угорської армії, територія села Созань, поблизу Старого Самбора. 13 листопада 1944 року  Військова рада 4 українського фронту видала постанову за №0036.  В якій говорилося про те, що починаючи з 14 листопада на території проживання угорського та німецького населення Закарпаття  управляючі населеними пунктами  мають оповістити населення про мобілізацію чоловічого населення від 17 до 55 років  на триденні «маленькі роботи». Всього за 4 дні в Сваляві  в приміщеннях колишніх казарм угорської армії військова адміністрація створила концентраційний табір, який разом з 6-ма іншими концтаборами став ще одним із цілої системи концтаборів. Центральним  серед  згаданих був  концтабір НКВД № 22 в Старому Самборі. 18 листопада 1944 року  підрозділи НКВД почали конвоювати перші колони угорських та німецьких чоловіків в Свалявський концтабір. Затриманих, а неофіційно – інтернованих, під конвоєм пішим порядком вели по дорозі Свалява – Старий Самбір.

Обеліск жертвам табору НКВС №22
Обеліск жертвам табору НКВС №22, Старий Самбір

Радянське військове керівництво ігнорувало раніше об’явлений захід  «три денні маленькі роботи» і перекваліфікувало статус  мобілізованого на ці роботи угорського та німецького цивільного населення в військовополонених. Згідно поверхневих статистичних даних війська НКВД забрали на ці примусові роботи більше 40 тисяч угорських та німецьких  чоловіків, більше половини яких загинули в таборах НКВД. Ці дії радянського військового керівництва були спричинені гнівом і  помстою за великі втрати радянської армії під час взяття Закарпаття. Радянська армія три місяці не могла пробити три лінії оборони угорських військ в Карпатах, серед яких головною була лінія оборони АРПАДА, і лише ціною великих втрат, по офіційних даних було вбито 10060, поранено 41387 і пропало безвісті 1806 солдат. Про ці противоправні каральні  події проти мирного угорського населення було заборонено говорити і писати на протязі 50 років. Тільки на початку 90-х років цю трагедію почали вивчати дослідники, однак і тоді деякі свідки цих подій боялися свідчити. Більшість могил жертв і на сьогоднішній день не відомі, в таборах не вівся облік загиблих, в архівах цих даних не має. Спогади людей котрі пережили жах концтаборів НКВД, а також знайдені на сьогоднішній день документи впевнено доказують що радянська армія, НКВД  і СМЕРШ взагалі не рахувалося з положеннями Женевської і Гаагської конвенцій про статус військовополонених і цивільного населення на окупованих територіях. Своїми каральними діями Радянський союз вчинив військовий злочин проти угорського та німецького  населення Закарпаття. Арешт мирного угорського та німецького чоловічого населення не був викликаний військовим станом тому, що всіх чоловіків які були придатні для несення військової служби, вже до цього було призвано до лав угорської армії.  Причому угорське населення Закарпаття не виступало проти радянської армії  відкрито чи скрито. Арешт і вигнання мирного чоловічого угорського та німецького населення Закарпаття були викликані страхом радянської влади перед загальним національним повстанням проти окупаційної влади, а також бажанням нейтралізувати більшість населення краю при голосуванні за відчуження Закарпаття від Угорщини.

Із Закарпаття на протязі листопада 1944 по січень 1945 року було зігнано в концтабори більше 40 тисяч чоловіків – 90 % яких були угорцями. Із них більше 20 тисяч батьків, чоловіків, братів і синів вже ніколи не повернулися до своїх жінок, наречених, сестер та рідних.

Із спогадів бувших в’язнів концтабору Старого Самбора. (Матеріал друкується без виправлень) Нодь Андраш (с. Петрово, Берегово) Коли ми прийшли до табору, там було так багато людей , як сірники у сірниковій коробці. Нас там тримали два тижні, і тільки один раз дали їсти. Це була вода де плавали дві горошини, які були зварені на овечому салі. Ця зупа страшно смерділа, но ми і це їли бо було дуже голодні. Ті хто був привередливий і їсти це не могли  масово вмирали від голоду. Тут в таборі нас почали сортувати і ми всі з Петрова попали разом в одну команду. Через тиждень привели нас на вокзал і загрузили нас в товарні вагони…

Дізнайтеся більше на: http://starosambir.net.ua/5462/

Originally posted 2016-09-03 20:05:44.