Старий Самбір: коротка історична довідка.
Старий Самбір місто у передгірʼї Карпат над Дністром; центр району Львівської області. Кількість мешканців у 1990 становила 5,9 тис, а у 2013 – зросла до 6446 осіб. Через місто проходить дорога міжобласного значення, що веде зі Львова і Самбора на Турку, а далі на Ужоцький перевал до Ужгорода.
Вважається, що Старий Самбір було засновано у 1199 році. У 1241 р. він був зруйнований ордою Батия. Уціліла частина мешканців переселилася до села Погонич й заснувала поселення Новий Самбір. З того часу Старий Самбір, власне, і почав називатися Старим Містом, на відміну від Нового Самбора. Невдовзі Новий Самбір став просто Самбором. А Старе Місто – Старим Самбором. Особливого розквіту місто зазнало за князя Лева Даниловича, що облюбував передгірʼя в найближчих поселеннях заснував Спаський монастир (с. Спас), Онуфріївський монастир у Лаврові, ймовірно Смільницький монастир.
В сусідньому колись зі Старим Самбором селі Смільниця (сьогодні входить до меж міста) збереглись руїни колишнього Смільницького жіночого монастиря, присвяченого Пресвятій Богородиці. На Думку Івана Крипʼякевича монастир згаданий вже у1407 р., в той час як обрежніші дослідники (Оксана Бегей) відносять заснування саме жіночого монастиря на сер. ХVІ століття. Археологічні розкопки свідчать про існування на території монастиря укріплення та поселення ІХст, давньоруського часу, зокрема могильника ХІ ст. У ХVІІ столітті монастир вважався одним з найбільших в Премиській єпархії, хоч в 1694 р тут перебувало лише 14 черниць.
Церкву, незначні рештки якої ще збереглись на підвищенні збудовано у 1644 р. за єпископа перемиського Атанасія Крупецького (1610 – 1652 рр). У ХVІІІ столітті чернече життя прийшло в упадок. Згідно т. зв. Йосифінських реформ монастирі, що не мали економічних підстав для виживання ліквідовувались. За указом з 4 червня 1789 р. шістьох черниць, які там ще перебували перевели у Словіту і у Львів. За спостереженням В. Слободяна іконостас з монастирської церкви передано тоді церкві св. Євстахія у с. Стрілки.
Старий Самбір, на відміну від Самбора, не був великим містом. Так, у 1568 р. у ньому було лише 105 мешканців. Віддавна у Старому Самборі переважало юдейське населення. Перша інформація про юдеїв походить з 1519 року, коли король Зиґмунд І повідомляє самбірського старосту, разом з иншими старостами, що гебреям дозволяється мешкати всюди, де вони забажають. Старий Самбір стає єврейським центром для навколишніх міст – Хирова, Старої Солі, Фельштина.
Перші звістки про римо-католицький костел відносяться до 1501р., хоча ймовірно у цьому випадку йдеться про заснування римо-католицької парафії. Натомість певні відомості про існування костелу відносяться до середини ХVІ ст. – 1605р. Костел перебудовано у 1783 р., але закрито у 1881 р. Сучасна будівля є результатом ґрунтовної перебудови з наданням неороманських рис.
У 1553 р. місто отримує маґдебурзьке право від королеви Бони Сфорци. Як правило таке надання супроводжувалось просторовою локацією. Розплановано систему вулиць та площ, підпорядковану геометрично правильним прямокутникам. У центрі розташовано Ринкову площу, на якій відбувалась торгівля. Вона має дуже витягнуту з півночі на південь форму, що продиктоване звичайно особливостями рельєфу та напрямком шляху.
Під час надання магдебурзького права місту дано право на проведення двох ярмарків та 1 торг. У 1569 р. міські права підтвердив король Зиґмунд Август, водночас даючи дозвіл на використання королівських лісів для будівництва, будувати лазню і дві солодовні (бровари) та регламентуючи права юдейського населення . У 1680 король Ян Собєський дає право на проведення третього ярмарку
Старий Самбір відігравав роль торгового центру. Тут відбувалися два річних ярмарки та щотижневі торги. У 1659 році місто дістало право складу купецьких товарів у торгові дні, тобто прибулі сюди купці повинні були виставляти свій товар на продаж і лише непродані товари можна було везти далі.
Основну частку населення міста складали ремісники. У XVI ст. тут існували різницький, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірські цехи із загальною кількістю 30-35 майстрів. В 1628 році тут було вже 43 майстри.
У 1650 році польський король Ян Казимир підтвердив міські привілеї Старого Самбора.
На рубежі XVII-XVIII ст. місто потерпало від стихійних лих: у 1690 р. – від навали сарани, а у 1705 р.- від чуми. У ХІХ ст. місто зазнавало втрат через стихійні лиха: з 1803 до 1835 рр. трапилось кілька нищівних пожеж, а у 1837 р. землетрус знищує місто. Після цього Старий Самбір вже не відігравав значної ролі в регіоні.
Найдавніша карта Ф. фон Міґа, що складалась у 1779 – 1783 рр. зображає місто доволі незначним. Забудову бачимо лише навколо ринкової площі та на вильотах головної дороги.
У 1799 році у місті відкрилася школа, в якій навчалося 12 учнів. У 1860 р. в ній вже навчалось 89 учнів з 243 дітей шкільного віку, що мешкали у місті .
За переписом 1880 р. у місті мешкало 3482 особт в 582 будинках серед яких переважали греко-католики 1399, наступними були ізраеліти: 1377, врешті – римо-католики: 704 особи; 2 – інших віровизнань. Оскільки у місті переважало єврейське населення, то й міським головою був як правило єврей. На рубежі ХІХ і ХХ століть таким став Аарон Авердам, що очолював міську громаду до 1 світової війни.
Закономірним наслідком розвитку капіталістичних відносин у краю стала побудова залізниці з Самбора в Сянки та Ужгород близько 1905 р. Тоді ж збудовано існуючий сьогодні залізничний двірець. Наявність залізниці, що незабаром звʼязала Галичину із Закарпаттям, призвела до пожвавлення економічного розвитку міста. В 1910 р. воно налічувало 4,9 тис. мешканців (40,2% – греко-католиків, 37% іудеїв, 22,7% – римо-католиків)
В 1914 році у місті були 6-ти класна жіноча і чоловіча школи, в яких працювало 19 вчителів, а в 20-30 роках – 7-класна загальна чоловіча і 7-класна жіноча школа з польською мовою викладання. В 1939 році в них навчалося 210 хлопців і 118 дівчат.
В кінці вересня 1914 року Старий Самбір був зайнятий частинами 8-ї російської армії і перебував в її руках до початку 1915 р. В районах Турки і Старого Самбора відбувалися бої між російськими та австро-німецькими військами.
Під час українсько-польської війни 1918 – 1920 рр. у Старому Самборі було сформовано гірську бригаду Січових Стрільців, яка згодом стала називатися «Старий Самбір».
У 1919 р. Старий Самбір стає центром повіту Львівського воєводства
На початку 1927 р. у Старому Самборі працювало 93 ремісники, було 53 торгові підприємства, торговельно-кредитний банк, повітова інвестиційна каса, кооператив.
Місто часто горіло. Останні великі пожежі сталися 1912 р. та 1925 р., коли згоріла половина міста. Тоді у полум’ї згоріли дві синаґоґи.
В 1936 році в Старому Самборі iснували млин і паровий тартак, а також невелика електростанцiя – все це в одному приміщенні, що належало капіталістові Ашенграву. Тут у 1939 році працювало 27 робітників і 3 службовці. Крім цього працювало дві цегельні, 6 олійниць та меблева майстерня.
У міжвоєнний час кількість євреїв досягла 80% від усього населення. 18% становили українці, 2% – поляки.
30 червня 1941р Старий Самбір був захоплений німецькими військами. На початку окупації було знищено майже все єврейське населення (2300 чол.), врятувалося лише 15 осіб.
У 1948 році в Старому Самборі був організований колгосп ім. В. І. Леніна, в якому було 370 чоловік. У 1950—1959 рр. проводилось кілька разів укрупнення колгоспу за рахунок прилеглих сіл, в результаті чого кількість членів його зросла до 4570 чоловік. У 1953 році в Старому Самборі побудовано кінотеатр на 380 місць. При Будинку культури працюють хоровий, танцювальний, вокальний, духовий, драматичний та інші гуртки. У 1966 році в Старому Самборі було 3,8 тис. мешканців. Тоді створено новий радгосп Львівського м’ясо-молочного тресту радгоспів, який зберіг назву «Старосамбірський». Основний напрямок виробництва радгоспу — м’ясо-молочний. У 1966 році у радгоспі працювало 400 ро¬бітників, а також 67 сезонних.
У 1990-х роках в Старому Самборі проживало 5,9 тис. мешканців. Тут діяли промислові підприємства – меблевий комбінат, філіал швейно-галантерейного обʼєднання, льонообробний, сирообробний та хлібний заводи, ліспгоспзаг.
На 2011 р. у місті проживало 6,2 тис. мешканців.
Сьогодні у місті збереглось відносно багато історичної забудови, серед якої – памʼяткою неороманського стилю є Миколаївський костел ХІХ ст. Цінність становить також синагога з кінця ХІХ століття. Українська Миколаївська церква з 1830 р репрезентує стиль українського модерну, що його набула під час перебудови поч. ХХ століття.
Історична рядова забудова значною мірою втрачена, однак загалом планувальна структура магдебурзького міста збереглась. Окрасою міста є природний ландшафт навколишніх гір, що оточують місто зусібіч.
Ознакою передових позицій Старого Самбора у налагодженні дієвої охорони природного середовища є встановлення у 2015-2016р. вітряків найпотужнішої в Українських Карпатах вітрової електростанції. Сьогодні вони є активною антропогенною компонентою гірського ландшафту.
Література:
Бегей О. Жіночий монастир у Смільниці: ХVІІ-ХVІІІ ст. http://gileya_2013_72_8
Глінка О. Старий Самбір. Роздуми над минулим. http://starosambir.net.ua/2667/
Ярема Ю. «Магдебургія Старого Самбора» уривок з краєзнавчого дослідження «Стара Самбірляндія» http://starosambir.net.ua
Довідку склав канд. архітектури Роман Могитич
Originally posted 2018-01-12 18:32:06.